Друк

Закон України «Про захист людського життя від моменту зачаття і до природної смерті»

Проект вноситься народними депутами України

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про захист людського життя від моменту зачаття іÂ до природної смерті»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільному Кодексі України від 16 січня 2003 року №Â 436- IV (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )

1.1. Абзац другий частини другої статті 25 викласти у такій редакції: «Інтереси зачатої, але ще не народженої, дитини, а передусім — їїÂ право на життя, охороняються законом».

1.2. У статті 269: частину першу викласти у такій редакції: «Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі з моменту їїÂ зачаття, а передовсім — невід’ємне немайнове право на життя».

1.3. У статті 281:

1.3.1. частину першу викласти у такій редакції: «Фізична особа має невід’ємне право на життя. Ще не народжена дитина має право на життя з моменту їїÂ зачаття та не може бути його позбавлена».

1.3.2. Частину 6 викласти у такій редакції: «Штучне переривання вагітності забороняється. У випадку загрози життю жінки під час вагітності обов’язок лікаря скеровувати дії на порятунок їїÂ життя. Водночас категорично заборонені прямі дії та засоби, спрямовані на припинення життя зачатої дитини. У випадку смерті когось з них — матері або дитини — лікар звільняється від адміністративної та кримінальної відповідальності».

1.3.3. Частину 7 доповнити таким абзацом: «Забороняються допоміжні репродуктивні технології, при яких продукується надлишкова кількість ембріонів».

2. Скасувати ст. 19 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст. 377).

3. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131) статтю 134 викласти у такій редакції:

«Стаття 134. Проведення операції штучного переривання вагітності (аборту):

«1. Проведення операції штучного переривання вагітності (аборту) карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої, — карається позбавленням волі від семи до п’ятнадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.».

4. У Законі України «Про лікарські засоби» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 22, ст. 86):

4.1. П. 1 Ст. 2 «Визначення термінів» викласти у такій редакції: «У законодавстві про лікарські засоби терміни вживаються у такому значенні: „Лікарські засоби — речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану іÂ функцій організму“».

4.2. Ст. 2 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: «Абортивні засоби — це речовини або суміші речовин, внутрішньоматкові засоби (спіралі), що зумовлюють смерть зачатої, але ще не народженої людської особи. Абортивні засоби не єÂ лікарськими засобами».

4.3. Статтю 3 доповнити таким абзацом: «В Україні заборонені виробництво, розповсюдження, продаж, експорт та імпорт, а також вживання абортивних засобів та будь-яких інших засобів абортивного характеру».

5. Статтю 50. «Штучне переривання вагітності» Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року №Â 2801-XII (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19) викласти у такій редакції: «Проведення штучного переривання вагітності (аборт) та медикаментозне переривання вагітності заборонено. У випадку загрози життю жінки під час вагітності обов’язок лікаря — скеровувати дії на порятунок життя іÂ матері, іÂ дитини. У випадку смерті когось з них лікар звільняється від адміністративної та кримінальної відповідальності».

6. Усі публічні виступи про те, що зачата особа ще не єÂ людиною, в ЗМІ, мітингах, лекціях та інших публічних виступах, а також ствердження, що штучне переривання вагітності (аборт) не єÂ вбивством, кваліфікуються як «умисні дії, спрямовані на розпалювання ненависті, та як пряме чи непряме обмеження прав за іншими ознаками», тобто, за місцем перебування та стадією розвитку, «поєднані з обманом, а також вчинені службовою особою», й такі, що «спричиняють тяжкі наслідки», та підпадають під дію чч. 1-3 статті 161 Кримінального кодексу України.

Внести зміни до інших нормативно-правових актів України у відповідності до цього закону.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України: у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.


Голова Верховної Ради України